Конституцією будь-якої країни по-суті є збірка правил, що слугують для визначення її політичного устрою, повноважень керівних інституцій, а також громадянських прав і обов’язків. Часто Конституцію іменують Основним законом, бо вона займає верховну позицію над усіма іншими законами. Для багатьох країн прийняття Конституції пов’язано з революціями чи визвольними війнами, для інших воно стало вирішальним кроком на шляху до суверенітету. Не є виключенням і Україна — нашу Конституцію було прийнято на п’ятому році незалежності.
Волелюбні українці здавна прагнули до самостійної державності, а отже, й до написання власної Конституції. Не всі знають, що першою з конституцій усіх європейських країн була українська. Все почалося з Полтавської битви 1709 року — після поразки в ній гетьман Іван Мазепа з частиною Війська Запорізького перебрався до міста Бендери. Там Мазепа невдовзі помер, а козаки 5 квітня 1710 року обрали собі нового очільника — Пилипа Орлика. Разом з виборами гетьмана було прийнято й Конституцію, яка складалася з 16 статей.
Конституцією Пилипа Орлика декларувалося, що Україна є вільною як від Польщі, так і від Москви. Православна віра стверджувалася під егідою Константинополя, встановлювалися державні кордони та зовнішньополітичні відносини. Щодо внутрішнього устрою, то взаємодія гетьмана з підлеглими регулювалася своєрідним парламентом, представництво в якому мало не лише військове керівництво, а й рядові козаки.
Ця Конституція фактично проголосила Україну незалежною державою, залишивши з іноземного впливу лише протекторат короля Швеції. На жаль, положенням цього документу не судилося набути реальної чинності, але його досі вважають концептуальним свідченням демократичних вподобань української нації.
Після розпаду Російської імперії в 1917 році Україна вкотре намагалася ствердитися як окрема держава. Центральною Радою Української Народної Республіки було проголосовано Основний закон, який проголошував парламентське правління, рівність громадянських прав та свобод, а також місцеве самоврядування. Але сталося так, що саме в день прийняття цього документу, 29 квітня 1918 року, в результаті перевороту владу отримав гетьман Скоропадський. Він одразу розпустив Центральну Раду та скасував прийняті нею закони, в тому числі й Конституцію.
Наступний шанс на власну Конституцію українці отримали лише після фактичного розпаду СРСР. В 1990 році Україна задекларувала державний суверенітет, а 24 серпня наступного року обрала для себе незалежність на референдумі. Після цього потреба в Основному законі стала надзвичайно актуальною. І нарешті, після довготривалих узгоджень, 28 червня 1996 року о 9 годині 20 хвилин за ухвалення Основного закону віддали голоси 315 депутатів Верховної ради України, а цей день назавжди увійшов в історію. Відтоді щороку 28 червня ми відзначаємо державне свято — День Конституції України.
